«Українська мова» 9 клас - КЗ «ХФВКМ» ХОР_Вступна кампанія-2021

Програму вступного випробування з української мови укладено для осіб, які вступають на основі базової загальної середньої освіти на здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» згідно з Законом України «Про загальну середню освіту», відповідно до вимог і норм Державного стандарту базової середньої освіти, чинної програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів (Українська мова. 5-9 класи. Програма для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім «Освіта», 2013 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України від 07.06.2017 №804).

У ній ураховано державний статус української мови, її cycпільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний i виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи i технології навчання рідної мови в загальноосвітній школі.

Мета навчання української мови (предметна) – формування компетентного мовця, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.

Відповідно до поставленої мети головними завданнями навчання української мови є:

✔ виховання стійкої мотивації й свідомого прагнення до вивчення української мови;

✔ формування духовного світу вступників, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу й людства загалом;

✔ формування у вступників компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях i сферах спілкування з дотриманням норм українського етикету;

✔ ознайомлення з мовною системою й формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних i правописних умінь і навичок; здатності вступника до аналізу й оцінки мовних явищ i фактів;

✔ формування вмінь розрізняти, аналізувати, класифікувати мовні факти, оцінювати ïx з погляду нормативності, відповідності ситуації та сфери спілкування; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах, використовувати її в самостійно створених висловленнях різних типів, стилів i жанрів.

Вступне випробування проходить у формі диктанту. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації. Диктант зручний тим, що ставить усіх в однакові умови, оскільки вступники не мають права на вибір тексту чи його розміру, можна встановити абсолютну грамотність кожного з екзаменованих. Той, хто пише диктант, не може ухилитися від запису продиктованого і, отже, приховати неміцне засвоєння певного матеріалу.

Тексти вступних диктантів підібрано відповідно до основних правил орфографії та пунктуації. У них враховано такі вимоги: відображення рівня розвитку сучасної української мови; насиченість орфограмами та пунктограмами, різноманітною лексикою і стилістичними засобами, передбаченими програмою; відповідність нормам літературної мови. Тексти зорієнтовані на тематику культурологічної змістової лінії, тобто представляють українську літературу, історію, звичаї і традиції, мистецькі скарби, матеріальну і духовну культуру українського народу, загальнолюдські цінності. Диктанти адаптовано до чинного правопису сучасної української мови і методичних вимог навчальної програми з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів.

Тексти диктантів характеризуються відносною цілісністю і завершеністю, зрозумілі для всіх.

Вступне випробування з української мови у вигляді диктанту надає можливість об’єктивно перевірити писемну (орфографічну й пунктуаційну) грамотність вступників. Обсяг текстів диктантів становить 170-190 слів з урахуванням як самостійних, так і службових частин мови.

Диктант триває одну астрономічну годину.

Вступник повинен знати.

✔ Український алфавіт.

✔ Основні правила вживання звуків у різних позиціях слів.

✔ Вживання великої букви.

✔ Правила переносу частин слова.

✔ Правопис голосних. Правопис ненаголошених голосних.

✔ Чергування голосних і приголосних звуків.

✔ Спрощення в групах приголосних.

✔ Вживання м’якого знака та апострофа.

✔ Подвоєння та подовження приголосних. Правопис слів іншомовного походження.

✔ Відмінювання та правопис відмінкових закінчень іменників та прикметників.

✔ Правопис відмінкових форм числівника.

✔ Відмінювання і правопис займенників.

✔ Правопис дієслів.

✔ Правопис прислівників.

✔ Правопис прийменників, сполучників, часток.

✔ Правопис не, ні з різними частинами мови.

✔ Розділові знаки в простому реченні. Тире в простому неускладненому реченні. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка.

✔ Однорідні члени речення. Розділові знаки між однорідними членами речення. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них.

✔ Відокремлені члени речення. Відокремлені додатки та обставини. Відокремлені і невідокремлені означення. Прикладка як різновид означення. Розділові знаки при прикладці.

✔ Звертання. Розділові знаки при звертанні.

✔ Вставні слова і речення. Вставлені слова і речення.

✔ Складнопідрядні речення. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях.

✔ Порівняльні звороти.

✔ Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

✔ Пряма мова і розділові знаки при ній. Передача прямої мови непрямою. Цитати. Розділові знаки при цитатах.

Вступник повинен уміти.

✔ Грамотно і охайно писати слова з різними орфограмами.

✔ Знаходити вивчені орфограми, пояснювати їх за допомогою правил.

✔ Правильно записувати слова з вивченими орфограмами.

✔ Правильно переносити слова.

✔ Правильно записувати складні, складноскорочені слова, абревіатури.

✔ Знаходити і виправляти орфографічні помилки.

✔ Правильно ставити розділові знаки в реченнях з різними видами зв’язку.

✔ Знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивчені правила.

До вступного іспиту кожен готується фактично впродовж усіх років навчання в школі. Та все ж звернімо увагу на кілька порад.

1. Не сподівайтеся, що складне вам не дістанеться. Якраз навпаки – найскладніші випадки, винятки можуть бути саме у вашому диктанті. Отже, вчіть усі правила.

2. Критично, вдумливо проаналізуйте свої помилки. Чому помилилися? Не знали правила зовсім? Переплутали з іншим? Були неуважними? Трапилося рідковживане слово? Не знали й ніколи не чули цього слова? Якщо знаєте причину помилки, легше запобігти їй.

3. Подумайте, які у вас можуть бути помилки. Скажімо, ви не дуже добре знаєте правила вживання апострофа чи помиляєтесь у написанні частки не з іншими словами, тоді в написаному тексті цілеспрямовано шукайте саме ці помилки.

4. Будьте уважні під час першого прочитання тексту: запамʼятайте заголовок; стежте за змістом та інтонацією; вловіть складні моменти, зорієнтуйтесь у них.

5. Не поспішайте писати слова, яких не знаєте. Після першого прочитання тексту запитайте екзаменатора, що означає незнайоме слово чи певний вислів. Пам’ятайте: помилка любить з’явитися там, де ви не розумієте значення слів, словоформ, синтаксичних структур.

6. Розчленуйте всю орфографію та пунктуацію на частини. Визначте, що в кожній є основним. Орфограми, що пишуться за фонетичним принципом (небо, зорі, ходити, маяк), вимагають лише уважного слухання. Для написання таких орфограм тренуйте слух. Це дає змогу грамотно писати навіть при відносно слабкому знанні правил.

7. Пам’ятайте, що існують такі правила орфографії, які розходяться з правилами орфоепії: чується [стобойу], а пишеться з тобою; відповідно: [милуйес':а] – милуєшся та ін. Ці орфограми побудовані на граматичній основі. Тут потрібно добре знати будову слова, словотвір, частини мови та їх морфологічні ознаки, систему відмінювання й дієвідмінювання. До них належать відмінкові форми змінних частин мови, дієслівні форми, правопис суфіксів і префіксів та ін.

8. Серед пунктограм можна виділити інтонаційні, структурні й змістові (смислові). Найпростіше з інтонаційними: можна натренувати слух на окличну, питальну й розповідну інтонацію, на паузи. І якщо знати, якій інтонації та паузі котрий знак відповідає, то основний мінімум розділових знаків буде поставлений. Структурні пунктограми найважчі. Щоб ними користуватися, треба добре знати синтаксичну будову речення. Це основна кількість розділових знаків і основні правила їх уживання. Змістові (смислові) пунктограми пов’язані зі структурними, бо синтаксична будова речення відображає його зміст, є формою логічного наповнення. Але один логічний зміст може мати кілька синтаксичних структур із різними розділовими знаками: як приїду-зайду, після приїзду зайду, коли приїду, то зайду.

9. Під час самостійної перевірки, якщо немає змоги прочитати написане вголос, бажано озвучити його подумки. Бо часто те, що ми написали, під час озвучування виявляється зовсім іншим.

А найголовніше – будьте максимально уважними. Успіхів вам!

Для вступного диктанту добираються тексти, які відображають рівень розвитку сучасної української літературної мови, різноманітність синтаксичних конструкцій, лексичну повноту і багатство стилістичних засобів, сприяють утвердженню норм української літературної мови. Для них характерна відносна цілісність і завершеність змісту, максимальна насиченість орфограмами й пунктограмами, що передбачені програмою української мови як обов’язковий орфографічно-пунктуаційний мінімум.

За метою висловлювання це можуть бути тексти-розповіді, описи чи міркування.

Методика проведення вступного диктанту має такі обовʼязкові етапи:

✔ читання екзаменатором тексту диктанту в цілому;

✔ виразне читання кожного речення зокрема - вступники повинні на слух сприйняти інтонаційний малюнок його;

✔ читання речення логічно виділеними частинами;

✔ перечитування викладачем речення в цілому – вступники остаточно визначаються в пунктуації речення;

✔ перевірка усього тексту диктанту в цілому;

роботи здаються вступниками одразу ж після перевірки за викладачем.

Після запису вступниками тексту диктанту не виділяється час для самостійної перевірки. Психологічно це обґрунтовується так: у ході написання тексту увага вступників максимально концентрується, загострюється слух, активізується довільна памʼять (пригадується необхідний лінгвістичний матеріал), а вже під час самоперевірки розумова напруга спадає (і це цілком природно!), закрадаються сумніви, непевність у написанні і в результаті – правильне написання найчастіше виправляється на неправильне.

Важливе значення для успішного написання контрольного диктанту має рівень оперативної пам’яті вступника – уміння утримувати і відповідно відтворювати на письмі по ходу диктування фрази, логічні частини тексту. Нерозвинена оперативна пам’ять збиває з колективного ритму письма, спонукає до перепитування, заглядання у різні боки і врешті спричинює відставання.

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності вступників є текстовий диктант.

Перевірці підлягають:

✔ уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила і словникові слова, визначені для запам’ятовування;

✔ уміння ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації;

✔ уміння належним чином оформляти роботу.

Перевірка диктантів здійснюється за традиційною методикою:

✔ для диктанту використовується текст, доступний для розуміння вступників;

✔ обсяг текстів диктантів становить 170-190 слів з урахуванням як самостійних, так і службових частин мови;

✔ для диктантів використовуються тексти, які відповідають програмним вимогам і містять вивчені орфограми та пунктограми української мови.

Диктант оцінюється однією оцінкою на підставі таких критеріїв:

1) орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

2) виправляються, але не враховуються такі орфографічні та пунктуаційні помилки:

✔ на правила, які не внесено до шкільної програми;

✔ на ще не вивчені правила;

✔ у словах з написанням, що не перевіряється, над якими не проводилася спеціальна робота;

✔ у відтворенні так званої авторської пунктуації;

3) повторювані помилки (у слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою;

4) однотипні (помилки на те саме правило, але в різних словах) вважаються кількома помилками;

5) орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані правила виправляються, але не враховуються.

Розрізняють грубі й негрубі помилки; зокрема, до негрубих належать такі:

✔ у винятках з усіх правил;

✔ у написанні великої літери в складних власних найменуваннях;

✔ у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками;

✔ у випадках, коли замість одного розділового знака поставлений інший і якщо можлива інша інтонація;

✔ у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…; ніщо інше не…);

✔ пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушення їх послідовності;

✔ заміна українських літер російськими.